Хтось із нас свідомо обрав дистанційну форму для своєї дитини, хтось був змушений - але реальність одна: нам би хотілося, щоб діти вчились самі і не замучували  батьків, яким і так є про що думати.

"Як не сидітиму поряд з ним, то він весь урок байдикуватиме" і "Нічого без мене на тій платформі зробити не може, все я : завантаж, надішли, перейди, мікрофон включи - аж бісить" (2) - дві основні теми, які тривожать батьків в онлайн-навчанні.

Спробуємо розібратись і щось вдіяти?

Пункт перший. Як змусити учня бути постійно сфокусованим?
Ніяк. 
Людська увага взагалі нестійка штука, і нам постійно треба докладати зусиль, аби утримувати її на одній темі хоча б 10 хвилин. Простий тест на увагу: ви можете тримати телефон в руках і 20 хв його не відкривати? Ні, рука тягнеться перевірити вхідні, вихідні, соцмережі, погортати новин хоч по діагоналі.

Так  ми ж дорослі, а дітям складніше. Педагоги це знають і так організовують навчання, щоб кожні 7-10 хвилин було переключення уваги учнів, певний "емоційний спалах".

А от чим ви можете допомогти як мама чи тато? 
Розумінням.

Розумінням того, що ваша дитина не має бути однаково сфокусована і зосереджена на УСІХ заняттях. Геть комплекс відмінника! Неможливо цікавитись одночасно усім (навіть генії таким не займаються).

Дитина, що однаково наполеглива і сфокусована на усіх предметах (гуманітарних, технічних, спортивних) - це дитина з неврозом. Простими словами: залякане створіння, яке намагається уникнути маминого крику за рахунок ідеальної поведінки.

От ви, матусі, однаковою мірою любите  ВСІ аспекти ведення дому? Обожнюєте прибирання, ловите ейфорію від прасування, миття посуду - це взагалі топ мрій, а закупка продуктів - по емоціям як поїздка в Париж.

Ваші шафки може відкрити Оля Фреймут і вразитись їх порядком. Вона ж залізе під ліжко і там знайде ідеальну чистоту. А потім ще й скаже, що готуєте ви як майстер-шеф, та й мокрий одяг розвішуєте як на курсах вчили.

Ну не буває такого ж. Хтось не любить прасувати і уникає цього всіма можливими способами: купує одяг, що не мнеться, режим "Легке прасування" у пралці, делегування цієї функції іншим членам сім'ї.

А щось навпаки ми робимо з задоволенням, ще й почитати про те можемо, і нові способи спробувати, бо ЦІКАВО. Коли нам цікаво, ми з радістю і задоволенням на тому фокусуємось.

Діти в цьому плані від нас не відрізняються. У них теж є улюблені предмети і є уроки, на яких нудьгують. Ну не їхнє воно. Тому задача батьків- пояснити дитині, що це нормально мати улюблені уроки, вкладатись в них силами, і менш улюблені, на яких вони мають просто тримати певну планку базових знань. І що ви їх підтримаєте. ДОМОВИТЕСЬ з дитиною про це.

Де інтерес дитини - там її талант, а де талант - там високий заробіток. То будьте гарними менеджерами дитячого таланту: хай фокусується на улюбленому і тримає "базовий рівень" знань і уваги на решті.

Наступного тижня поговоримо- про те, як врятувати мамине око від сіпання, навчивши дитину самостійно працювати на платформі школи.