Онлайн-навчання має ряд переваг, але і складнощів тут вистачає. По-перше, це вміння працювати на діджитал-платформі, по-друге, залученість дорослих і, по-третє, режим дня. 
⠀
Серед батьків відмічаємо три основні підходи: 
1) «хай школа з усім розбереться, вона ж школа»; 
2) «поясню дитині, як з цим працювати, далі – сама впорається», 
3) «маю сидіти поряд з дитиною, бо без мене нічого сама не відправить».
⠀
Ключовий момент усіх трьох підходів- рівень САМОСТІЙНОСТІ дитини. 
Так, батьки будуть залучені до навчання. Як мінімум, познайомити дитину з платформою, навчити базових операцій, проконтролювати на початках. А далі реалізується дзеркало ваших стосунків з сином чи донькою: 
• Чи привчена дитина самостійно робити все, що їй доступно в цьому віці;
• Наскільки звикла розраховувати на маму як на паличку-виручалочку в моменти «не хочу» і «лінь»;
• Чи є у сім’ї розподіл обов’язків, де навчання – це відповідальність дитини і батьки можуть допомогти, але не робити ЗА нього.
⠀
Пам’ятаю, як мій син, тоді ще першокласник, говорив: «Мама, а ти правда не вмієш складати мій портфель чи обманюєш? Бо усім дітям в класі мами складають». Я пояснила, що портфель складати вмію, але він робитиме це сам, орієнтуючись на список уроків і свої побажання взяти щось на перерву. 
⠀
Зараз син навчається онлайн, як і у 2020-му, 2021-му. Мій підхід був такий: якщо ці діти з легкістю розбираються у телефонах, планшетах і гаджетах, то він зможе САМ фотографувати, завантажувати і відправляти домашку, а також самостійно заходити на онлайн-уроки. Два дні ми потренувались – і далі він сам. Вже третій рік. 
Спершу мій контроль був активнішим, зараз він сам здатен розібратись з новою платформою для шкільного навчання, до якої вчителька попросила їх підключитись. 
⠀
Частина батьків обирають сімейне навчання, коли ви і тато, і мама, і вчителі. Часто саме мама у таких сім’ях бере на себе більшість обов’язків: звільняється з роботи (чи вибудовує гнучкий графік) і в прямому смислі сидить з дітьми над уроками, бо зараз вона і мама, і вчитель, і наставник. Це теж про відповідальність: наскільки мама готова до такої реальності, чи має педагогічну нотку і силу волі дати дітям настільки персоналізоване м’яке навчання.
⠀
Існує думка, що дистанційна школа = «їм там щось галопом на уроках порозказували, а я потім маю вдома сидіти і пояснювати». Подібні скарги я чула і від мам учнів з денною формою навчання. 
⠀
Справжні причини глибші:
.
1) Діти навчаються з різною швидкістю: хтось схоплює за один раз, а комусь потрібно чотири пояснення від вчителя -  в дистанційній школі це можна регулювати, у стандартній школі спілкування «учень-вчитель» обмежено 45-ма хвилинами;
.
2) Дитині може бути нецікавим сам предмет, і вона пасивно протестує: забуває елементарні речі, надсилає завдання з запізненнями, ніби спеціально не розуміє ваших пояснень. Так, не усі діти мають вербально-лінгвістичний талант, на якому робить акцент школа.
Руховий, творчий, спортивний, інженерний … – скільки ще варіантів таланту можна назвати. 
.
3) Мама дитини є тривожною і контролюючою. Вона підсвідомо мотивує дитину не розуміти, погано вчитись, аби домінувати над нею своєю компетентністю і авторитетом.
⠀
Бо якщо така мама не присвячуватиме контролю над дитиною більшість свого часу, то їй нічим зайнятись, вона почувається непотрібною. Знали б ви статистику таких мам… У Європі навіть термін ввели «мама-вертольот» про матусь, які бажають контролювати КОЖЕН крок своїх дітей, цим же позбавляючи їх можливості прожити наслідки своїх вчинків (і зрозуміти, як же надалі варто поводитись).
⠀
Отож, рівень залученості батьків у дистанційне навчання прямопропорційний рівню самостійності дитини. Самостійності, яка породжується не школою, а тим, що у віці трьох років дитині кожного разу дозволяли обирати, в яких штанцях – сірих чи червоних – вона піде на вулицю. Дозволяли догратись іграшками і поскладати їх тоді і так, як вона вважає за потрібне. Розібрати нову іграшку, щоб зрозуміти, що ж там всередині.
⠀
Що в першому класі дитина здатна насипати собі їжу, застелити ліжко, регулярно пилососити / витирати пил / вигулювати собаку. Що в сім’ї працює прозора система правил і домовленостей, які не змінюються під настрій мами. Що порушення цих правил карається позбавлення бонусів. Що кожен вдома має сферу відповідальності, в якій максимально справляється сам.
⠀
☝️ Розумінням, що це всього лиш школа. Вона завершиться, а стосунки з дитиною – назавжди. 
Що самостійність і вміння нести відповідальність – це те, за що вам дитина подякує.
І що у цієї сім’ї є час порадіти, а у графіку дитини- вільні години, які вона використовує ненавчально.